Ювілеї письменників-краян

 В історії нашого краю є люди, життя і діяльність яких становлять славу нашої землі. Серед них гідне місце посідають письменники. Їхня творча спадщина - це духовний скарб. Своєю творчістю вони збагачують наші серця гідністю, честю, життєвою мудрістю, красою та любов'ю до рідного краю. Пропонуємо вашій увазі знайомство з ювілярами 2022 року – письменниками Голопристанщини, деякі твори яких ми зібрали на постійно діючій поличці «Письменники-краяни святкують ювілей!».

Свій 80-річний ювілей відзначатиме цьогоріч Микола Гомон. Він народився  23 лютого 1942 року в селі  Вільна  Україна Голопристанського району. Дитинство і юність його були нелегкими. Після закінчення школи працював трактористом. Тоді ж він почав писати вірші, оповідання, статті. У 1970  році заочно закінчив факультет журналістики Київського державного університету і  понад 32 роки  очолював редакційний колектив міської районної газети “Таврія” в місті Токмак на Запоріжжі.

З 1970-х років Микола Гомон друкувався у колективних збірниках, альманахах, в обласних газетах “Комсомолець”, “Запоріжжя”, “Запорізька правда”, “Индустриальное Запорожье”. У 1976 році вийшла перша книжка письменника “Тендра”. Степ, море, хліб, сонце і непрості людські долі, під час драматичні, стали визначальними у творчості літератора. Найбільш близькою Миколі Гомону є сільська тематика, він розуміється на стосунках, взаєминах між людьми, а це допомагає йому проникати у їхній внутрішній світ.

Гомон Микола Володимирович – член Національної спілки письменників України з 1979 року. У 2003 році йому присвоєно звання "Заслужений журналіст України",  а у 2016 році Миколі Гомону надано звання "Почесний журналіст України".

 

Олександр Зима народився 8 березня 1937 року в селі Рибальче Голопристанського району. Навчався в Голопристанській середній школі, служив у Радянській Армії на Далекому Сході. Після демобілізації працював робітником у цілинному радгоспі села Мар'ївка Північно-Казахстанської області.

Перші замальовки, вірші, кореспонденції були ще в шкільні роки, а бажання навчитися писати привело Олександра Зиму до Львівського державного університету імені Івана Франка на факультет журналістики. Після закінчення університету в 1964 році його запросили в газету «Молодь України», згодом молодий журналіст очолив у Львові відділ обласної газети «Ленінська молодь», працював редактором  Львівського радіо та телебачення. 

Друкуватися почав 1965 року.

Автором двох книжок, членом Спілки письменників України (1974) повернувся Олександр Зима в майже рідні йому південні краї – до Миколаєва.

У 1983 році Зима написав повість «Терези» та свій останній науково-фантастичний роман «День на роздуми», який присвятив ученим, які відкривають нові види енергії. Автор встиг його закінчити за життя, але вийшов він вже після його смерті – у 1987 році. Наприкінці свого життя письменник почав писати казки: вийшли збірки «Казки Дивогляда» (1981), «Малий поводир» (1985); збірка «Зачарований хлопчик» побачила світ у 1988, після смерті автора. Олександр Зима помер від важкої хвороби у 1986 році, ставши в цьому ж році членом Спілки письменників СРСР.

2022 – ювілейний рік і для Марії Ярової. Вона народилася 4 серпня 1937 року у робітничій сім’ї у місті Гола Пристань. Навчаючись у школі, почала писати вірші, оповідання. Після десятирічки вступила до Херсонського медичного училища. Опісля працювала акушеркою, медсестрою.

Згодом закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, трудилася в Каланчацькій районній газеті «Слава праці». Пізніше 20 років присвятила бібліотечній справі – очолювала централізовану бібліотечну систему Голопристанського району.

Протягом багатьох років друкувалася на сторінках газети «Заповіти Леніна» (пізніше – «Голопристанський вісник», «Тронка»), в обласних та всеукраїнських часописах.

 З-під пера Марії Пантеліївни вийшли чудові твори – понад тридцять книг для дорослих, підлітків та дітей.  У її творчому доробку значна кількість творів історичної та краєзнавчої тематики, романи, художні нариси, повісті, оповідання для дітей та дорослих, гумористичні оповідання, поезія, фантастика.

Марія Ярова – член Національної спілки журналістів України, член Херсонської обласної організації письменників.

І знову прем’єра книги!

 Серпень щедрий на дарунки. Безліч соковитих фруктів, яскравих овочів, неймовірної краси квітів. Люди, народжені в серпні, такі ж щедрі і багаті на таланти. Серед них – Марія Ярова. Наша краянка письменниця, краєзнавиця, членкиня Національної Спілки журналістів України та Херсонської обласної організації письменників, що зустріла у серпні свій 84 день народження.

Марія Пантеліївна – представниця древнього роду Голопристанської землі, на якій народилися її батьки, діди, прадіди, прапрадіди. Росла Марія непосидючою та допитливою дитиною, домашні називали її «зірвиголовою». І саме в однойменному оповіданні «Зірвиголова», із книжки «Буба» (2006), можна прочитати про Маріїне дитинство, як «воювала» зі старшим братом, одягнувши на себе льотчицький шолом, протигаз і патронташ.

Тут виросла, закінчила школу, здобула медичну та журналістську університетську освіту, працювала медиком, журналістом, а останні, перед виходом на пенсію, двадцять років, опікувалася бібліотеками (ЦБС) Голопристанського району. Після виходу на заслужений відпочинок майже щороку з-під її пера виходять твори різноманітної тематики.

От і серпень цього року не залишив без подарунка. Світ побачила нова збірка повістей та оповідань Марії Ярової «Випробування».

Три повісті і три оповідання, об’єднані глибоким словом – випробування. У кожного із героїв книжки воно своє. І від того, як вони впораються з іспитами життя, залежить їх майбуття. Зазвичай сильний вітер ламає й викорчовує ті кволі дерева, коріння яких неглибоке. А ось тим деревам, які мають глибоке коріння, сильний вітер допомагає запустити його ще глибше. Випробування перевіряють людину на міцність. Дехто падає, але впасти – це не завжди кінець маршруту. Адже можна піднятися і знову йти задля того, щоб отримати можливість стати кращим! Як наповнити своє серце надією, незважаючи на біль падіння? Про людські страхи та мужність, про надію та її значення у життєвій дорозі читайте у новій книзі Марії Ярової «Виробування».

Книжка вже у бібліотеці чекає на зустріч із вами!

Шафа з секретом

 Зазвичай у шафі зберігаються різноманітні речі, адже, як інформує Вікіпедія: шафа – вид меблів, призначений для зберігання речей. Та й тлумачні словники з цим погоджуються. Але… пропоную вам зовсім іншу шафу, яка нещодавно з’явилася у нашій бібліотеці завдяки жительці міста Гола Пристань, творчій і талановитій людині Ларисі Гордєєвій. Це – «Поетична шафа». І, як ви вже, напевно, здогадалися, наповнена вона віршами.

Збірка – однойменний літературний альманах – присвячена п’ятій річниці письменницько-музичного заходу «Поетична шафа», який об’єднує поетів, письменників, музикантів та інших поціновувачів творчості. Ця книга зібрала поетичні рядки 36 авторів, серед яких і наша містянка пані Лариса, перше знайомство з якою у мене відбулося у мережі Facebook, де ми стали друзями і я часто читала її поетичні рядки, раділа її здобуткам: диплому переможця у номінації "Легке перо" та, згодом, друку творів у колективній збірці "Мелодія закоханого серця". Тож не здивувалася, коли у березні з’явилися світлини з презентації збірки «Поетична шафа», де херсонські поети, а серед них і пані Лариса, читали свої вірші на ювілейній зустрічі. І це була для авторки хвилююча і радісна подія, адже саме ця збірка була першою, не дивлячись на те, що раніше публікувала свої твори у газетах «Голопристанський вісник» та «Рідна Пристань».

Було дуже приємно, коли авторка завітала до бібліотеки і подарувала цю збірку, щоб усі охочі могли познайомитися із сучасною поезією Херсонщини.

«Радію, коли мої рядки торкаються серця» - каже Лариса Гордєєва.  А я сподіваюся, що попереду будуть не лише колективні, але і авторські збірки поезій, які доторкнуться до багатьох сердець!

Світлана Ярова, завідуюча бібліотекою-філією для дітей м.Гола Пристань

Новий день - нова книга!

Завдяки щасливому випадку до нашої "книго-хатки" потрапила книжка Тетяни Новацької-Тітаренко "Завтра новий день, або на гілці старої яблуні", яка отримала спеціальну відзнаку на конкурсі «Коронація слова». Щиро вдячні видавництву "Час Майстрів" за розіграш чудової книжки для підлітків! Сподіваємося, що вона стане популярною у колі тинейджерів, адже саме такі книжки – про щирість і зверхність, любов і дружбу, прикрощі і невдачі, мудрість і щастя, життя та смерть – прочитані у юному віці, назавжди залишають мітки у характері, що формується.

Отже, розповідь Ритки – головної героїні книги – дівчинки, яка вважає себе не дуже гарною, не дуже популярною і не дуже крутою, торкається декількох пересічних, але важливих для підлітків питань:

- що насправді означає бути популярною, гарною?

- чи завжди "круті" хлопці обирають "крутих" дівчат?

- яка ціна справжньої дружби?

- чи насправді потрібен айфон, нарощені вії, модний манікюр для щастя?

- чому ми цінуємо людину, зокрема, близьку людину, лише тоді, коли втрачаємо її?

- чи варто брехати батькам?

- як пробачити зраду і чи варто давати другий шанс?

Просто і невимушено, без нудної моралі, авторка спонукає до роздумів і висновків, які назавжди залишаться десь глибоко в душі юного читача і стануть у пригоді протягом дорослішання. Щира дружба між Ритою та її дідусем, його тепле, спокійне, виважене ставлення до дівчинки, його ненав’язливі дії і поради, допомагають змінити "горизонти" бачення пересічного підлітка Ритки, а разом із нею і світогляд читача, на більш мудре, обдумане, ціннісне бачення світу очима, які "відкрилися". Адже дідусь навчає, що найкраща зброя проти глузування, насмішок і кпинів - це сміх; що серце, яке вміє пробачати, завжди приверне до себе добрих людей, а якщо поруч добрі та щирі люди, то цю розкіш ні за які гроші не купиш; що життя прекрасне і його потрібно цінувати - жити гідно, читати книжки, займатися тим, що подобається, любити, цінувати і пробачати близьких…

Так, справді, важко повірити, що все може змінитися на краще, коли ти підліток. Але так дійсно буває. Історія завершується щасливо, хоча і з легким відчуттям туги. Як там все склалося у Ритки? Чи вибачила вона свою подругу, чи з’явилися у неї модняча футболка, останній найсуперовіший айфон, класний хлопець? Про все це можна дізнатися із книжки Тетяни Новацької-Тітаренко "Завтра новий день, або на гілці старої яблуні", адже, життя триває і завтра обов’язково буде новий день і варто провести його з новою книгою!